Phra Pidta Nuea Phong Khluk Rak

Info Box

Цей амулет належить до типу “Phra Pidta”, що зображує монаха, який закриває обличчя руками — символ внутрішньої тиші, захисту та духовного зосередження. Його форма проста, але сповнена сили: жести символізують “закриття дев’яти отворів”, щоб зосередитись на просвітленні. Амулет виготовлений з порошкової суміші (nuea phong), змішаної з традиційним лакованим покриттям (khluk rak) — це характерно для амулетів Луанг Пу Кео. Такий тип амулета вважається особливо ефективним для захисту від чаклунства, успіху в справах, медитації та залучення удачі. Хоча амулет на фото є сучасною копією, він може бути освяченим і має практичну цінність для щирого носія.

Майстер:

Невідомий, але виготовлення виконане в традиції Луанг Пу Кео, можливо в одному з храмів під опікою його учнів або суміжних майстрів Чонбурі.

Храм:

Найімовірніше — локальний храм у регіоні Чонбурі, можливо Wat Khruewan або храм, пов’язаний з тією самою традицією.

Рік:

Між 2500–2520 BE (приблизно 1957–1977 роки), імовірно в одній із локальних серій, натхненних школою Luang Pu Kaew, Wat Khruewan.

Мантра:

“อิติ ปิษโส ภะคะวา พุท ธัง ภะคะวันโต นะโม พุทธายะ” (“Іті Пісо Бхагава Путтанґ Бхагаванто, На Мо Путтхая”) — для захисту, внутрішнього спокою, успіху та очищення від негативу.

Амулет знайшовся не в храмі, не у крамниці для паломників і не в скрині монаха. Він мовчав собі в ящику ломбарду, поруч із годинниками без стрілок, кільцями з розлучених шлюбів і статуетками, яким ніхто не молився.

Власник закладу нічого не сказав. Лише глянув і відсунув коробку ближче, ніби цей шматок темної речовини сам обрав момент.

Амулет був простий. Грубий, як палець ремісника.

Фігура — відома: Phra Pidta, той, що закриває обличчя руками, відгороджуючись від світу, його голосів, запахів, світла і спокус.

Матеріал — темний порошок, ніби пісок, змішаний із травами, тінями й часом. Лак — затертий, місцями блищить, місцями вкритий дрібними тріщинами.

Ззаду — нічого. Жодного символу, жодної янтри, жодного напису. Тільки зім’ята поверхня, в якій при уважному погляді можна уявити вм’ятини від пальців того, хто його ліпив.

Це не прикраса. Це не оберіг для туриста.

Це річ, яку носять ті, хто не хоче, щоб його бачили, і ще більше — не хоче бачити сам.

Не бачити зло, яке повзе, ніби думка. Не чути проклять. Не відповідати на плітки. Бути закритим, як печера.

Дослідники амулетів скажуть: це, ймовірно, храмовий випуск 2500–2520 BE (1957–1977), створений за стилем Luang Pu Kaew з Wat Khruewan — великого майстра тиші. Не для продажу. Для практики. Для монахів, що жили під деревами, і людей, що мали занадто багато ворогів.

У ультрафіолеті він мовчить. Не виблискує, не підморгує склом. Але коли тримаєш його між пальцями — відчуваєш, що це не предмет, а наміри.

Що це не талісман — а свідок.

Колись цей амулет, можливо, захищав когось, хто щодня минав небезпеку. Можливо, когось, хто нікому не говорив, що носить його.

Тепер він знову мовчить. Але ви знаєте —

Він не забутий.

Він просто закрив очі.