
Майстер:
Храм:
Рік:
Мантра:
У монастирі Ват Сапхан Сунґ, де повітря пам’ятає мантри старих часів, Луанг Пу Іам створив амулет, який не підпорядковується долі. Не тому, що він заперечує її, а тому, що виходить за її межі — як бібліотека, де книги не мають кінця, або як дзеркало, що відображає не нас, а того, хто споглядає нас у сні.
Амулет має форму Пхра Пітта — постаті, що закрила обличчя, аби не бачити світ, у якому все вже визначено. Його мовчання — це не страх, а захист, а можливо — змова з тими силами, що переписують нитки буття. Написані золоті янтри не є текстами в людському сенсі — це карти невидимого, візерунки шляху, який веде крізь часову петлю.
Кажуть, що хто носить цей амулет, той не уникає своєї долі, а вибирає її — як читають одну з можливих книжок із нескінченної полички. І якщо світ — це тінь волі, тоді цей амулет — світло, що її відкидає


