Phra Kring Hom Khluem Loi Ong

Він сидить у тиші, схований під важким покривалом часу. Тіло його — бронзовий дзвін, а душа — тиха вібрація спокою, що оселяється в серці, якщо лише доторкнутися до нього з вірою. Це Phra Kring Hom Khluem, древній буддійський образ, що несе в собі відлуння тисячі молитов, промовлених у високих залах Wat Bowonniwet — храмі, де злиті королівська кров і духовна практика.

Його обличчя закрите очима не від сну, а від яснобачення — він не дивиться на світ, бо бачить усередину. Мантія, що спадає аж до основи, закриває тіло, лишаючи лише натяк на присутність — це символ самітника, відлюдника, який досяг вершини спокою. Орнамент на його покривалі — зорі чи лотоси, чи, може, карма, яка більше не коливається, бо зупинилася у вічності.

Усередині — кулька, що дзвенить ледь чутно, коли його рухаєш. Цей дзвін — не звук, а мова святості. Вважається, що він пробуджує приховані сили тіла, очищує думки та направляє карму в добрі шляхи. Колись його використовували монахи, які лікували словом і дотиком, вкладаючи його в руки хворим, як плід прозріння.

Кажуть, той, хто носить його, не лишається без орієнтиру, навіть у мороці. Це не талісман, а дзеркало — він не дає сили, він повертає ту, що була завжди. Амулет мудрості та тиші, дзвінкої присутності, що ніколи не покидає тебе, якщо ти справді дивишся вглиб.