Phra Pidta Luang Pu Chin, Wat Tha Lat, Pim Met Krabok

Майстер:
Храм:
Рік:
Мантра:
У невеликій скриньці, вистеленій червоним шовком із золотим плетивом, спочиває темна фігурка, що здається сформованою з тиші й тіні. Вона не має обличчя — або ж приховує його руками — закриваючи не лише очі, а й уста, вуха, саму присутність. Це Пхра Підта — той, що відмовився від шуму світу, аби чути лише порожнечу між думками. Його форма гладка, темна, ніби виточена зі смоли й попелу забутих молитов, а золоті вкраплення — мов залишки зоряного пилу, що випадково торкнувся земного.
Цей амулет народився в руках Луанг Пу Чіна, майстра з Ват Тха Лат, ченця, що шепотів мантри серед туманів Чаченгсао, змішуючи священні порошки, трави, квіти та таємниці, передані лише вночі. У його створенні — не просто форма, а печать недоступного, щит для душі. Його не носять для слави — його носять, аби залишитися невидимим для лихого, але поміченим світлом.
Це не прикраса — це межа між світами. Він мовчить, але його тиша говорить голосніше за будь-яке слово. Він не веде за собою, а повертає до себе. Коли світ кричить, Пхра Підта схиляє голову — і луна зникає. Коли страх застигає в повітрі, він стає порожнім дзвоном у грудях. Це не просто амулет — це двері в тишу, з якої народжується істина.
Для чого:
Коли:
Як:
