Phra Pid Ta Luang Por Kron

Цей амулет, відомий як Phra Pid Ta “Закриті Очі”, був створений шанованим майстром Луанг Пором Кроном. Він є частиною серії “Khao Kwang Mee Hoo” (широкі коліна з вухами), виготовлений з унікальної суміші священних порошків, змішаних з натуральним лаком (Phong Khluk Rak). Відмінною особливістю є ручні написи (Roi Jan), що покривають поверхню амулета, які, як вважається, є власною каліграфією майстра. Ці написи не лише додають естетичної цінності, але й слугують важливим елементом для автентифікації. Загальний вигляд амулета відображає глибоку духовність та майстерність його творця.


Майстер:

Luang Por Kron (Луанг Пор Крон) або Phra Wicharanayanmuni (Пхра Вічарананаянмуні)

Храм:

Wat Uttamaram (Ват Уттамарарам), також відомий як Wat Bang Sae (Ват Банг Сае) у штаті Келантан, Малайзія.

Рік:

Приблизно 2470-2480 роки за буддійським календарем (1927-1937 роки за григоріанським календарем)

Мантра:

Унг На Ма Па Ті”, або за особистим вченням — мантра, передана майстром.

Артефакт мовчання: Phra Pid Ta Луанг Пора Крона

Існує, а може — лише зберігається у легенді, артефакт, народжений десь на межі мангрових лісів Келантану та бамбукових заростей південного Таїланду. Його називають Phra Pid Ta Luang Por Kron — невелика фігурка Будди, що затуляє обличчя руками: не стільки втомлено, скільки зосереджено, ніби відвертаючись від марноти світу й розчиняючись у медитації. Це не просто глиняний уламок — це фрагмент часу, закам’янілий відлунням епохи, що розтанула, як дим фіміаму в повітрі.

Майстер, що створив ці амулети, відомий як Луанг Пор Крон, або Phra Wicharanayanmuni. Він був більше, ніж чернець: ткач реальності, що переплітав віру, мову та силу. Його обитель, Wat Uttamararam (також знаний як Ват Банг Сае), стояла на географічній і культурній межі — між Таїландом і Малайзією, між буддизмом і ісламом, між видимим і прихованим.

Народжений у 1876 році, Луанг Пор Крон прожив 86 років, віддавши 67 із них служінню Дхармі. Його опис зберігся в розповідях учнів: великий на зріст, з глибоким поглядом і чорною родимкою на язиці — знаком, який, за переказами, надавав його словам пророчої ваги. Його фрази не просто звучали — вони ставали подіями. Ця сила, вірогідно, виникла з його глибокої практики медитації та знання стародавньої магії — Wicha Prawaet Wityakom. Його шанували навіть у мусульманських громадах Келантану: за легендою, він вилікував доньку султана від чаклунства, за що отримав титул Ток Раджа.

Амулети Phra Pid Ta, створені ним у 1927–1937 роках, належать до типу Khao Kwang Mee Hoo — з широкими колінами та вушками. Вони ліпилися вручну, з використанням Nuea Phong Khluk Rak — сакральної глиняної суміші зі смолою. Найцінніші екземпляри мали Roi Jan — авторські написи Луанг Пора Крона. Ці написи — не просто каліграфія, а ключі: до невразливості (Maha Ud), привабливості (Metta Maha Niyom), удачі, і, можливо, ще чогось, що не вимовляється.

Навіщо Будда на цих амулетах закриває очі?

Чи щоб вийти за межі світу й досягти Ніродхи — повного припинення страждань?

Чи щоб сховатися від шуму буття і зосередитися на внутрішньому світлі Самадхі?

А, може, це сам Луанг Пор Крон — у своїй подорожі тудонг, самотній, у джунглях, у печерах, у тиші, що сильніша за слово.

Сьогодні ці амулети розсипані по приватних колекціях, подібно до загублених сторінок книги, яку ніколи не перепишеш. Кожен з них — ніби том, виліплений з наміру. Їхня цінність не в ціні, а в пам’яті, яку вони носять, і в легендах, що не згасають.

Тримати в руках Phra Pid Ta Луанг Пора Крона — це тримати карту до невидимого: світ, де слова набувають форми, де медитація стає магією, а захист — тишею, що огортає душу.


Для чого:

Захищає від небезпек, злих намірів і приносить удачу, добробут та прихильність оточення.

Коли:

Під час подорожей, важливих справ, переговорів або в періоди життєвих труднощів.

Як:

Носити з повагою, тримати в чистоті, зберігати у високому та гідному місці, дотримуючись моральних принципів.