Пхі Юнг, Привид-Москіт

Буває, сидиш у тиші темної кімнати десь на околиці тропічного лісу, і раптом чуєш тонке, ледь вловиме дзижчання. Воно не наближається, не віддаляється — просто є, наче звук самого повітря. І раптом на душу лягає незбагненний смуток, вселенська туга за всіма дрібними помилками, що ти їх колись вчинив.

Це Пхі Юнг. Привид-Москіт.

Його історія — це приклад того, як інколи простий випадок виростає у щось велике, майже космічного  масштабу. Колись він був звичайним комаром, що жив у хащах біля старого монастиря. Але мав він одну пристрасть: кров святих мужів була для нього наче нектар. Він пив її з ченців, що застигли в медитації та з паломників, чия аура сяяла чистотою.

Та одного разу він перевершив себе. Він сів на чоло великого архата — мудреця, що вже стояв на порозі нірвани. Встромивши своє тонке жало, комар разом із краплею крові увібрав у себе й мить його просвітлення. В одну жахливу секунду крихітний мозок комара осягнув усе: безмежність всесвіту, ілюзорність буття, взаємозв’язок усіх живих істот… і нестерпний тягар власної карми за тисячі завданих укусів.

Він спалахнув і зник у полум’ї, не витримавши цього одкровення. Але дух його не розсіявся. Він залишився — завислий між світами, навіки проклятий знанням.

Тепер він блукає світом у подобі комара розміром з доброго кота. Його прозорі крила дзижчать на частоті прадавніх мантр, а в сумних рубінових очах застигла вся скорбота світу. На крихітних плечах він носить маленький чернечий шалик — єдине, що лишилося від його невдалого прагнення до святості.

Пхі Юнг не прагне зла. Він лише шукає, з ким розділити свій тягар.

Його дзижчання — це мантра провини, що занурює в транс і змушує згадувати кожен недобрий вчинок. Його укус не забирає кров, а впорскує краплю усвідомлення: після нього тебе раптом починає мучити совість за забуту обіцянку, сказане спересердя слово чи з’їдене вночі тістечко.

Він шукає спокою, інколи вселяючись у тишу дзен-садків або навіть у спіраль фумігатора, сподіваючись на звільнення. Кажуть, його лякає запах м’яти, а ще — москітна сітка, благословенна монахом. Та найбільше він боїться репеленту з лемонграсу, виготовленого без насильства над жодною живою істотою.

Тож якщо одного разу, в готелі на краю джунглів чи в занедбаному ретрит-центрі, ви почуєте це дзижчання і відчуєте на душі незбагненну провину, не лякайтеся.

Знайте, це він. Пхі Юнг. І він просто хоче, щоб хтось розділив його безмежну скорботу.