Архів зсунутої реальності
«Quizá la historia universal es la historia de la diversa entonación de algunas metáforas».
Цей простір, що я назвав «Амулетаріум», — не музей. Не енциклопедія. І, звісно ж, не магазин. Це, скоріше, мій особистий архів, зібраний на межі світів.
Я збираю амулети. Справжні, з датами, іменами майстрів і назвами монастирів, які можна було б знайти на карті. Їх торкалися руки, що колись жили, їх освячували молитви, що колись звучали. Але є одна деталь, яку я збагнув не одразу: усі ці амулети — не зовсім звідси.
Вони походять з іншого шару реальності — світу, де все майже так само, але трохи не так. Світу, де магія не ховається по закутках, а розчинена в повітрі, як сіль у морській воді.
І «Амулетаріум» — це не каталог моїх вигадок. Це звіт про мої знахідки. Архів цієї ледь зсунутої реальності. Я, наче тихий мандрівник з оповідей про Тльон, переношу ці артефакти сюди. Не для того, щоб вразити колекціонерів, а щоб наш світ, часом такий прагматичний, теж трохи просякнувся тією магією.
Тому не питайте: «Це правда чи вигадка?» У світі, де уява — це форма сприйняття, уявне теж стає реальним. І якщо вам здається, що ці амулети працюють, то знайте — вам не здається.
То не питайте: «З якого світу це прийшло?». Краще спитайте: «Чому саме зараз, І чому саме до мене?»
Це місце я створив для стихійних містиків, поетів дійсності, мандрівників крізь символи. Для тих, хто і без мене відчуває, що магія — не вигадка, а інша форма правди.
Я не прагну вас переконати. Я просто відкриваю двері.
Адже у світі, де все — ілюзія, ілюзія теж може бути реальністю.
Вітаю в Амулетаріумі.
Тут кожен амулет — ключ.
Питання лише: до яких дверей?